емерджентна еволюція

ЕМЕРДЖЕНТНА ЕВОЛЮЦІЯ (від лат. emergere - з'являтися, виносити на поверхню) - ідеалістична концепція розвитку як стрибкоподібного процесу виникнення якісно нових рівнів існування, детермінованих "внутрішньою спрямованістю" нематеріального творчого начала. Засновники Е. е. - Лойд-Морган та Александер. Прихильники теорії Е. е. розрізняють два типи змін: "результанти" - кількісні зміни, які можна точно передбачити, визначаючи шляхом алгебраїчного складання вихідних елементів, та "емердженти" - непередбачені якісні зміни, що не є наслідком попередніх процесів. Відповідно до градації "емерджентів", Е. е. постає як вчення про "рівні існування", число яких налічується від трьох базових (матерія, життя, психіка) до кількох десятків. Нижчий рівень є лише умовою для виникнення вищого, але не породжує його, зате вищий рівень включає в себе нижчий й підпорядковує його. Джерело розвитку тлумачиться у концепції Е. е. як таємниця. Деякі англ.-амер. філософи (Селларс) тлумачили поняття емерджентності в матеріалістичному дусі, як вираз внутрішнього динамізму матеріального світу. Концепція Е. е. має багато спільного з концепцією "творчого пориву" Вергсона, філософією процеси Вайтгеда та теологічним еволюціонізмом Тейяра де Шардена.

М. Кисельов